Різниця в оплаті формується роками — через структурні бар’єри на ринку праці: «липку підлогу», «скляну стелю», нерівномірний розподіл неоплачуваної домашньої роботи та стійкі соціальні уявлення про «прийнятні» ролі для жінок і чоловіків.

Саме тому гендерний розрив в оплаті праці — це не проблема окремих компаній або галузей. Це системне економічне явище, яке впливає на доходи домогосподарств, рівень бідності, пенсійні накопичення та загальну стійкість економік.

Міжнародний досвід показує: найбільш ефективними стають не декларативні підходи, а структурні інструменти — оновлення трудового законодавства, принцип рівної оплати за працю рівної цінності, прозорість зарплат і регулярний моніторинг роботодавців. Саме вони дозволяють змінювати не окремі випадки, а саму логіку формування оплати праці.

Такі зміни не дають миттєвого результату. Але вони створюють нові правила — більш справедливі, передбачувані та економічно ефективні.

Як саме ці механізми працюють на практиці — розповідаємо в каруселі.

Джерело: Звісно, зможеш та UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні